Він мріяв про професійну армію і віддав життя за підлеглих: пам'яті комбата Андрія Жука
27 травня минають роковини з дня загибелі легендарного командира 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, майора (посмертно) Андрія Сергійовича Жука. Людина виняткової мужності, професіонал із палким серцем та справжній батько для своїх солдатів — він залишив по собі невимовний біль втрати та вічну славу Героя.
Андрій Жук народився 3 травня 1984 року. Він щиро горів ідеєю створення сильної, сучасної та професійної української армії. Колишній прикордонник, він не зміг залишатися осторонь, коли на нашу землю пришла війна. Влітку 2014 року чоловік добровільно вирушив у зону проведення АТО. Прагнучи бути там, де найважче, Андрій спеціально перевівся до складу 72-ї бригади. Завдяки лідерським якостям та військовому таланту він усього за кілька місяців пройшов шлях до начальника штабу батальйону, а згодом — і до командира батальйону.
Комбат пройшов через найпекельніші бої на Донеччині: під Старобешевим, Петрівським, Старогнатівкою. Під його командуванням перебувала надскладна й відповідальна 20-кілометрова ділянка лінії оборони у Волноваському районі. Попри високу посаду, Андрій Жук ніколи не ховався за спинами інших. Він особисто ходив на бойові завдання разом із підлеглими, ділячи з ними всі небезпеки окопного життя.
Свій останній бій комбат прийняв поблизу села Богданівка. Бійці батальйону помітили у лісопосадці ворожу диверсійно-розвідувальну групу (ДРГ). Андрій разом із двома побратимами миттєво виїхав на допомогу своїм людям. Група потрапила у підступну засідку. Прикриваючи собою підлеглих та рятуючи їхні життя, командир дістав шість кульових поранень. Одне з них виявилося смертельним. Серце відважного воїна зупинилося 27 травня 2016 року.
За жертовний подвиг Андрію Жуку було посмертно присвоєно військове звання майора. Його відданість Батьківщині відзначена орденом Богдана Хмельницького I ступеня (посмертно) та недержавною нагородою — орденом «Народний Герой України».
Свій останній спочинок комбат знайшов на Алеї Слави у Хмельницькому. Його ім'я назавжди вписане в історію боротьби за незалежність України, а спогади про його героїзм житимуть у серцях врятованих ним бійців та всього українського народу.
Світла і вічна пам’ять нашому Герою!
