День пам’яті жертв політичних репресій
17 травня 2026 року Україна буде відзначати День пам’яті жертв політичних репресій, який щорічно припадає на третю неділю травня. Його метою є належне вшанування пам’яті жертв політичних репресій і учасників визвольних рухів; привернення уваги українського суспільства до трагічних подій в історії держави, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології; відродження національної пам’яті та утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.
Жива пам’ять про ці трагічні події особливо актуальна в умовах війни росії проти України, коли протиправна діяльність нинішнього кремлівського режиму та вчинення ним злочинів проти людства аналогічні діям колишньої радянської влади у 1917–1991 роках.
Спроби Російської Федерації переглянути результати «Холодної війни» та захопити території суверенних держав (Україна) нагадують агресивну політику нацистської Німеччини перед Другою світовою війною. Використання наративів про "захист співвітчизників" та анексія територій є прямими аналогіями, зокрема в контексті геноцидальних практик. Історичні паралелі особливо гостро простежуються в українському дискурсі, де події сучасної російсько-української війни розглядаються як продовження боротьби за незалежність, що розпочалася ще у 1917–1921 роках, а потім продовжувалася в часи Другої світової війни та у радянський час. Сьогодні ми бачимо спадкоємність злочинів радянського тоталітарного режиму та сучасної російської агресії, репресій, депортацій та викрадень людей. Справедливість і покарання мають настати для усіх авторів і виконавців злочинів як тогочасних, так і нинішніх. Доведено, що непокаране зло завжди повертається, а дегероїзація радянських катів є складовою безпеки. Ми є нащадками тих, хто вижив, щоб розповісти правду. Відкриті архіви – це наша зброя проти пропаганди та брехні. Злочинці минулого мають бути засуджені історією, сучасні – міжнародним трибуналом.
Збереження національної пам’яті є фундаментом неперервності українського спротиву, що зміцнює суспільство та вшановує героїв. Це процес відновлення правди про минуле, який об'єднує покоління та є важливою складовою державної політики .Сьогодні ми згадуємо тих, кого забирали «чорні воронки» посеред ночі, тих, хто загинув від виснаження в таборах, тих, чиї імена намагалися стерти з історії, засипаючи вапном у безіменних ровах Биківні, Дем’янового Лазу та тисяч інших місць масових страт по всій Україні. Ми ніколи не дозволимо страху панувати в наших життях. Події Війни за Незалежність України, що триває, переконливо демонструють, що комуністичні репресії ХХ століття – це незавершена історія нашої сьогоднішньої боротьби проти послідовників «червоного терору». Наш незламний спротив – від «Розстріляного відродження» до сучасних героїв – цементує ще одну непохитну істину: Український дух неможливо розстріляти. Це – дух Свободи, яка є для нас найвищою цінністю. Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання. Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації – це ціна, яку наш народ платив за свою бездержавність. Сьогодні ми маємо свою державу, свою армію та незламну волю. Ми вивчили головний урок історії – тоталітаризм боїться передусім сили спротиву і правди. Безальтернативний шлях, що веде геть від імперського терору – це шлях демократії і прав людини. І наша єдність на цьому шляху – найкраща відповідь на спроби ворога знищити українську ідентичність. Консолідація зусиль України та міжнародного співтовариства є очевидною необхідністю для подолання тоталітарних ідеологій, передусім нейтралізації злочинних дій і самого режиму держави-терориста російської федерації та її сателітів, які несуть загрозу глобального масштабу через дестабілізацію і провокацію збройних конфліктів у різних частинах світу. Досягнення справедливого й стійкого миру, відновлення системи колективної безпеки можливі лише об’єднаними силами і послідовною політикою нейтралізації терористичних режимів, зокрема ідеологічної та інформаційної.
Пам'ятаємо, щоб перемогти!
