День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня є днем скорботи в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні. В цей день 1944 року за наказом Сталіна люди були з корінням вирвані зі своєї рідної землі – близько 200 тисяч кримських татар зігнали до залізничних товарних вагонів і депортували з рідного півострова у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії. В основному, це були жінки, діти і люди похилого віку. Чоловіки в цей час воювали на фронтах Другої світової війни у лавах Червоної армії.
Цілий народ обмовили, пограбували, по-звірячому вигнали зі своєї Батьківщини, винищивши при цьому майже половину його складу. Жахливий, нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. В ешелонах смерті, в місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини. Кримські татари мали статус «спецпереселенців. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.
Знущання над кримськотатарським народом не закінчилися депортацією. Радянська влада прагнула знищити культурну ідентичність народу. Понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Були ліквідовані сотні шкіл, бібліотек, музеїв, знищені унікальні рукописи та книжковий фонд кримськотатарською мовою. Окупанти перейменовували вулиці, міста, стираючи з пам’яті існуючі назви, щоб позбавити землю історичної пам’яті.
Але кримськотатарський народ не зламався. Їх дух не був підкорений. Їхня віра у повернення на свою Батьківщину не згасла.
Протягом 80 років вони боролися за своє право на життя, за свою культуру, за свою землю. І ця боротьба триває й досі. Сьогодні кати сотень народів, непокарані вбивці мільйонів людей знову чинять акти геноциду проти українського та кримськотатарського народів. Арешти, утиски, постійні обшуки, залякування, фізичний та психологічний тиск, безслідне зникнення людей – все це сучасні будні російської окупації Криму.
Сьогодні, 18 травня, ми схиляємо голови перед пам’яттю жертв геноциду кримськотатарського народу. Ми згадуємо тих, хто не зламався під гнітом окупантів, хто зберіг вірність своїй Батьківщині та народу.
Ми закликаємо світ не забувати про цю трагедію. Ми закликаємо світ визнати геноцид кримськотатарського народу.
Ми закликаємо світ допомогти кримськотатарському народу повернутися на свою Батьківщину, до Криму, який завжди був і буде їхнім домом.
Пам’ятаємо! Не пробачимо!
