І ще раз про сказ
В Україні час від часу трапляються випадки сказу тварин, тому є необхідність нагадати про небезпеку цієї хвороби.
Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини.
Джерелом збудника (вірусу) сказу є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною, через покуси, ослиненя, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Основним джерелом інфекції є хворі на сказ дикі тварини, в основному лисиці. Особливістю сказу природного типу є формування зон стійкого неблагополуччя. Такі зони розміщені, як правило, в місцевостях з підвищеною щільністю поселення лисиць.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин, людей.
Основним джерелом вірусу сказу в Україні, які на більшій частині Європи, є лисиця червона, яка є найбільш масовим видом хижаків в Україні – приблизно 70% від загальної кількості хижаків. Сказ підтримується там, де щільність червоної лисиці досягає більше однієї голові на 1000 га угідь.
Хвора на сказ лисиця здібна за добу пробігати 10-15 км, контактуючи з безмежною кількістю різних видів тварин і, в першу чергу, з собаками, котами, худобою, яка утримується на пасовищах. А це, в свою чергу, збільшує питому вагу хворих на сказ свійських тварин та наближає сказ до людини.
Потенційним джерелом розповсюдження сказу є бездоглядні собаки і коти, чисельність яких в області за останні роки не набуває тенденції до зменшення, а також собаки та коти, власники яких порушують правила їх утримання (не проводяться профілактичні щеплення проти сказу). Це, в свою чергу, сприяє утворенню антропургічних осередків сказу (міського типу, коли хворі на сказ тварини мешкають безпосередньо в населених пунктах).
Власники тварин зобов’язані: дотримуватися діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України; доставляти собак і котів в установи ветеринарної медицини для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу; для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар, табунів використовувати лише вакцинованих проти сказу собак, вживати заходів щодо недопущення диких хижаків у місця розташування свійських тварин; про кожний випадок укусу свійських тварин дикими хижаками, бродячими чи здичавілими собаками або котами, а також при підозрі на захворювання тварин сказом негайно повідомляти ветеринарного спеціаліста, який обслуговує населений пункт, та негайно ізолювати таких тварин.
Всі собаки і коти в зонах постійного неблагополуччя підлягають обов’язковому щепленню проти сказу кожного року. Тварин вакцинують з профілактичною метою незалежно від пори року.
У зв’язку з величезною небезпекою цієї хвороби для життя та здоров’я людей і тварин закликаємо громадян – власників тварин дотримуватися ветеринарних і санітарних норм та правил щодо профілактики та боротьби зі сказом.
Городоцьке управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області
