Лінійка – реквієм до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. « Ми пам’ятаємо…», с. Іванківці
Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам'ять назавжди залишається з нами. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.
Пам’ятна книга історії українського народу містить в собі багато славних сторінок, та серед них є кілька, написаних криваво-чорним кольором. Чи не найчорнішою сторінкою історії українського народу є голодомор 1932 - 1933 років. Це було не стихійне лихо, а жахлива трагедія, яка забрала в могили мільйони невинних українців – старих, молодих, дітей.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням.
Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестати світити, земля –перевернутися – від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся, Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми — єдині спадкоємці всього, що було.
Тому наш священний обов’язок – зберігати в пам’яті і глибоко вшановувати наших предків, тих людей, котрі становили наше родинне дерево, єднали наступність наших родин і пішли у вічність насильницькою, мученицькою смертю! Ми – українці, ми – патріоти нашої незалежної держави, ми, як єдина нація, повинні жити життям усієї держави, і в години радості, і в години трагічного смутку. Цим ми сильні, цим ми вірні історичній пам’яті нашого народу, цим ми впевнено дивимося у майбутнє.
