Назавжди 28: пам’ятаємо Андрія Лукашука
З глибоким сумом, повагою та невимовним болем згадуємо нашого земляка — Андрія Степановича Лукашука, який віддав найдорожче — своє життя — за волю та незалежність України.
Андрій народився 21 січня 1986 року в селі Преображенка Чаплинського району на Херсонщині. Та вже семирічним хлопчиком разом із родиною переїхав на батьківщину матері — до села Курівка. Саме тут минули його дитячі та юнацькі роки.
У місцевій школі Андрій навчався до 2004 року. Учителі та однокласники пам’ятають його добрим, чуйним, щирим і розумним юнаком. Він був вірним другом, завжди знаходив спільну мову з людьми та брав активну участь у шкільному житті.
Після закінчення школи Андрій проходив службу у лавах Збройних Сил України, охороняючи приймальню Президента. Згодом одружився, разом із дружиною переїхав до столиці, будував плани на майбутнє, мріяв про власний дім і щасливе життя своєї родини.
Та війна змінила все.
Навесні 2014 року, коли ворог прийшов на українську землю, Андрій без вагань став на її захист. Служив механіком-водієм танкового батальйону. Навіть перебуваючи на війні, він найбільше переживав за своїх рідних і завжди намагався їх заспокоїти.
«Мене куля не візьме», — говорив Андрій близьким, даруючи їм надію і віру в те, що він обов’язково повернеться додому.
Але війна забрала його життя.
1 вересня 2014 року близько 5-ї години ранку поблизу міста Лутугине на Луганщині серце мужнього воїна зупинилося. Рядовий Андрій Лукашук загинув у запеклому бою від численних кульових поранень.
Він так багато не встиг… Не встиг побудувати власний дім, здійснити свої мрії, побачити, як дорослішають його маленькі сини, виховати їх і бути поруч у найважливіші моменти їхнього життя.
Війна жорстоко обірвала всі його плани.
Йому назавжди залишилося 28 років.
Минуло вже багато років, але для рідних, друзів, односельців і всіх, хто знав Андрія, біль втрати не зникає. Час минає, та не минає пам’ять про тих, хто віддав своє життя, щоб жили ми.
Пам’ятаємо. Схиляємо голови. Дякуємо.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Назавжди 28.
