Минають перші роковини з дня загибелі Захисника України Олександра Пантєлєєва
Сьогодні минають перші роковини з дня, коли перестало битися серце мужнього воїна, відданого захисника України та нашого земляка Олександра Пантєлєєва.
Його життєва історія є прикладом справжньої любові до України. Народившись у Казахстані, він саме тут знайшов свою Батьківщину. Тут навчався, зустрів кохану людину, створив міцну родину, разом із дружиною виховав сина Валерія. Багато років Олександр чесно працював, був сумлінним, відповідальним, щирим і завжди готовим підтримати тих, хто поруч.
Коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, він не залишився осторонь. Уже 1 березня добровільно став до лав захисників України. Служив стрільцем стрілецького відділення, мужньо виконував бойові завдання та разом із побратимами боронив українську землю від ворога.
26 липня 2025 року, після важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання, Олександр Пантєлєєв помер у клінічній лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Медики до останнього боролися за його життя, однак врятувати Захисника не вдалося.
Додому він повернувся «на щиті». Свій останній спочинок Герой знайшов на Алеї Слави міського кладовища в Калуші.
Світла пам'ять про Олександра Пантєлєєва назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як чесну, добру та мужню людину. Його подвиг назавжди залишиться символом незламності, відваги та самопожертви заради свободи України.
Вічна пам'ять і слава Герою.
