Воїн до останнього подиху
Останнього дня весни 2023 року обірвалося життя Василя Володимировича Бевза — солдата артилерійського відділення однієї з механізованих бригад Збройних Сил України.
Василь Бевз народився 1 січня 1975 року. Його довоєнне життя було зразком чесної та наполегливої праці. Отримавши середню освіту, він пов'язав свою діяльність із будівельною справою. Якісна розбудова рідного краю та забезпечення родини були його головними життєвими орієнтирами. Навіть досвід роботи за кордоном не похитнув його зв'язку з домом: він завжди повертався до Сатанова, де залишалися його коріння та родина.
У березні 2023 року, під час повномасштабної війни, Василь Володимирович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військова служба вимагала від цивільного будівельника миттєвої перебудови та максимальної концентрації. Прийнявши обов'язок захисника, він став номером обслуги в артилерійському підрозділі механізованої бригади. Командування та побратими відзначали його як дисциплінованого, стійкого та мужнього воїна, який беззаперечно виконував бойові накази у найскладніших умовах фронтової обстановки.
Останній бій Василь Бевз прийняв 31 травня. Під час виконання бойового завдання на вогневій позиції підрозділ потрапив під масований артилерійський обстріл з боку противника. Внаслідок вибухів боєприпасів солдат Бевз отримав важкі мінно-вибухові поранення, які виявилися несумісними з життям. Він загинув на місці, до кінця виконавши свій військовий обов'язок і присягу на вірність українському народові.
Смерть забрала у старенької матері сина, у брата — надійну опору, а у сина — батька. Втрата Василя Володимировича Бевза є непоправною трагедією для його родини та болючою раною для всієї громади.
Честь воїну. Вічна пам’ять Герою.
