Сатанівська об’єднана територіальна громада
Хмельницька область Городоцький район

Неслухняна дитина

Неслухняність є однією з найбільших проблем виховання. Коли дитина не слухається, батьки відчувають свою безпорадність, безсилля, страх, сприймають неслухняність як прояв нелюбові чи неповага до себе.

Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків („Поступаються – отже, люблять”), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу(„Ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе”). Отже, в основі неслухняності дитини можуть лежати певні проблеми в стосунках, проте надмірно слухняна дитина завжди нездорова. Вона невпевнена в собі, несамостійна, тривожна.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі пручань дитини.
  2. Коли наполягаєте на своєму, намагайтеся не позбавляти дитину своєї любові, не принижувати її гідності („Я б із задоволенням тобі дозволила, але, на жаль, не можу...”)
  3. Якщо дитина не виконує ваших вимог – скоротіть їхню кількість спочатку до 3-4-х основних, інакше на все може просто не вистачити уваги.
  4. Для того, щоб дитина навчилася виконувати Ваші вимоги, краще застосовувати заохочення, ніж покарання. Негативне прикріплення може сформувати лише відразу до відповідної діяльності, позбавити бажання виконувати вказівки дорослих.

Упертість, примхи, неслухняність

Поради батькам

  • Як тільки дитина починає вередувати, обійміть її, переконайте у своїй любові й постарайтеся відвернути від капризу.
  • Якщо не вдалося це зробити, залишіть її у спокої, не звертайте на неї уваги, не беріть у цій сцені участі. Зберігайте спокій і байдужість, щоб дитина не робила.
  • Якщо дитині колись вдалося домогтися свого за допомогою примхи, вона робитиме це повсякчас.
  • Коли дитина заспокоїться ласкаво поговоріть з нею. Скажіть їй, як вас засмутила її поведінка, виразіть упевненість, що надалі вона поводитиметься краще.
  • Діти не вміють управляти ні своїм обуренням, ні почуттям провини. Тому не можна виявляти після істерики дитини невдоволення, лаяти  й дорікати їй, погрожувати  покаранням, а краще сказати їй, що вона вже досить себе покарала, і показати, що, незважаючи ні на що, ви її любите.
  • Дитина набагато охочіше прийме вказівки, радо виконуватиме їх, якщо буде переконаною в тому, що її люблять.
  • Постарайтеся поменше читати мораль, установлювати заборони, указувати, карати, тиснути і побільше виявляти тепла, доброзичливості, спокою, терпіння, ласки, поблажливості, навіть ціною деяких компромісів.